Події і процеси, що відбулися в Україні за останнє десятиріччя, характеризуються багатьма змінами в економічному, соціальному та суспільному житті, їм притаманна стрімка динаміка, яка не оминула й питань національної безпеки України, складовою частиною якої дедалі більше виступає соціальна безпека. Поряд з багатьма іншими соціальними питаннями, які доводиться постійно розв'язувати молодій незалежній державі, важливим сегментом є пенсійна реформа, яка розпочалась у 2004 р. і мала стати основою соціального захисту пенсіонерів, частка яких нині становить близько 29% від усього населення країни.

На жаль, просувається вона повільно. Прогнозовані зміни діючої системи пенсійного забезпечення на нову, сучасну страхову трирівневу пенсійну систему, яка б гарантувала громадянам України пенсії, адекватні їхній праці, забезпечувала збалансованість економічних і соціальних інтересів у державі, суттєво підвищила рівень доходів осіб пенсійного віку, посилила стимули до праці та зростання заробітної плати, не дали позитивних результатів, а виконання заходів, передбачених урядовою Стратегією розвитку пенсійної системи, прийнятої в грудні 2005 р., фактично припинилося.

Пенсійні виплати вже становлять близько 18% ВВП, на них направляється понад 20% видатків державного бюджету. Встановлено велику кількість пільгових пенсій. "Щедрі" обіцянки урядів, які змінювалися з часу встановлення незалежності майже щороку, щодо відношення пенсії до мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму, призвели до зрівнялівки мінімальної та середньої пенсії, що значною мірою впливає на трудову мотивацію працюючих і викликає невдоволення серед пенсіонерів.

Протягом 2009 року органами ПФУ забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищення 13,7 млн. пенсіонерів. Загальний обсяг видатків на пенсійні виплати склав 165,7 млрд грн., а всі видатки Пенсійного фонду України склали близько 172 млрд грн, що на 22 млрд грн. більше від фактичної суми видатків 2008 року.

До Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування протягом 2009 року надійшло 148 380,9 млн. грн., з яких власні доходи становили 99 781,7 млн. грн. З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для виплати пенсій надійшло 48 540,5 млн. грн.

За весь 2009 рік призначено пенсії понад 698 тис. громадянам, тобто за рік вийшло стільки громадян на пенсію. З 1 листопада перераховано пенсії 13,8 млн. осіб у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму. Середній розмір пенсії збільшився з 895 грн. у грудні 2008 до 972 грн. у грудні 2009 року та до 1103 грн. у липні 2010 р.

Затверджений Кабінетом Міністрів України бюджет ПФ України на 2010р. перевищив вже 192 млрд. грн.

Слід відмітити певні взаємозалежності всіх цих показників і певні фінансові закони. Наша фінансова система разом із бюджетною та податковою системами повинна передбачати перерозподіл ВВП у співвідношенні близько 25% до Держбюджету та близько 9% до Пенсійного фонду. Те, що у нас вже перерозподіляється до 18% ВВП до ПФ України, виходить за всякі допустимі норми.

Протягом 9 місяців поточного року до Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування, за оперативними даними, надійшло 137 915,1 млн. грн. Порівняно з відповідним періодом минулого року власні доходи зросли на 11 918,1 млн. грн., або на 16,3%. В той же час, тільки з Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм надійшло 53 040,6 млн. грн., що на 17 491,7 млн. грн. більше порівняно з відповідним періодом минулого року.

За рахунок вищезазначених ресурсів забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищення понад 13,7 млн. пенсіонерів. Загальна сума видатків на пенсійні виплати та інші заплановані витрати становила 141 690,1 млн. грн., що на 19 142,2 млн. грн. більше, ніж за відповідний період минулого року.

З 1 серпня перераховано пенсії 172 тисячам пенсіонерів з числа інвалідів війни та учасників бойових дій. Сума додаткових коштів на виплату перерахованих пенсій становила понад 10,8 млн. грн. З 1 жовтня у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб до 723 грн перераховано пенсії понад 12,8 млн. пенсіонерів. Сума додаткових видатків становила понад 142,5 млн. грн.

За 8 місяців (січень-серпень) до ПФ власних надходжень надійшло 74,6 млн. грн., а витратити потрібно було 123,7 млн. грн., тому фактично ПФ уже не вистачало 49 млрд. грн. власних надходжень для того, щоб виплачувати пенсії. Щомісяця ця цифра збільшується, бо на липень було 45 млрд. грн., отже за місяць вона зросла на 4 млрд. грн.

З наведених вище цифр виділимо, що ПФ України за 9 місяців поточного року виплатив 141, 7 млрд. грн. виплат, з яких 53,0 млрд. грн. – це кошти Державного бюджету. Власні доходи ПФ, таким чином, становлять лише 88,7 млрд. грн. Нагадаємо, що бюджет ПФ України затверджений на 2010р. у сумі 192,3 млрд. грн. при дефіциті 26,6 млрд., який мав погашатись кредитом із Державного бюджету.

Отже, ситуація вкрай складна, і тривати вона без вжиття якихось кардинальних і ефективних заходів не може.

А що ж тоді робити? Вічне запитання для нашої влади. І вона поки що нічого не пропонує.

Основними власними джерелами доходів ПФ України на 2010 р. із 124,8 млрд. грн. є: - обов’язкові внески підприємств, установ та організацій – 101,270 млрд. грн. (нарахування на фонд оплати праці – 33,2 %); - обов’язкові внески громадян – 6,871 млрд. грн. (обов’язкові страхові внески 1-2 та 3-5 % від зарплати); - обов’язкові внески від платників, що працюють у галузі сільського господарства – 3,594 млрд. грн.; - обов’язкові внески від платників, що обрали спрощену систему оподаткування – 2,685 млрд. грн., та інші.

Крім того, у бюджеті ПФ України передбачені кошти державного бюджету в сумі 38,175 млрд. грн. для виплати пенсій військовослужбовцям, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Очевидно, що, оперуючи крупними цифрами, виходи можуть бути тільки два. Перший – це привести пенсійні виплати у відповідність до доходів Пенсійного фонду. Тобто зменшити пенсійні виплати. В першу чергу запровадити обмеження на максимальні персональні пенсії. Це заходи вкрай непопулярні. Але запровадження обмежуючих параметрів (скажімо, не більше 10 розмірів мінімальної пенсії, або 10 кратної пенсії від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) може знайти розуміння у суспільстві і великого антагонізму не викличе. І це є краще, ніж ситуація призведе до затримання пенсійних виплат і взагалі зриву пенсійного забезпечення.

Друге завдання полягає у кардинальному вирішенні питання нарощування ВВП в країні та зростанні зарплат. Адже у нас зарплата в бюджетній сфері залишилась на рівні 2008 року. І підвищення мінімальної зарплати вже прирівняло її до 7 тарифного розряду працівників у тарифній сітці. Очевидно, що напрошується кардинальна зміна структури витрат і зростання фонду заробітної плати в ній. Скільки у нас мови ведеться про заниження цієї складової! Зрозуміло, що роботодавцям вигідно тримати на мінімальних показниках заробітної плати та під приводом різних умов виводити її у інші складові та ховати у прибутках.

Що дає підстави так думати? Та не в останню чергу те, що основні наші власники за цей кризовий період подвоїли і потроїли свої статки. Адже жоден фонд не засвідчив збитки наших олігархів. Я не включаю у цей ряд державні підприємства. Це ще один аспект для аналізів і висновків.

Сам державний бюджет виконується також із великим дефіцитом. План доходів не виконується. Очікуються рекордні запозичення держави і зростання державного боргу, який уже перевищує 51 млрд. дол. і становить понад 40% ВВП.

Нагадаємо, що минулого кризового року державний борг зріс на 105 млрд. грн. та сумарно трохи перевищив 36 млрд. дол., або зріс до 31% ВВП (ВВП = 914 млрд. грн.).

Все вищевикладене свідчить, що нас, громадян України, обікрали і обкрадають. Збільшуючи борги, вже обкрадають наступні покоління. І це треба аналізувати та вживати якісь заходи. Тільки кваліфікований та відповідальний державний менеджмент спроможний запропонувати ефективні заходи та вміле керівництво процесом відродження.

На завершення хочеться наголосити, що фінансове життя країни взаємопов’язане і взаємозалежне. Існують певні фінансові закони, які через фінансові категорії повністю можуть характеризувати цей стан. І неможливо щось сховати або приховати у статистиці. Я це підкреслюю, виходячи з того, що на 31 жовтня в Україні не виданий статистичний щорічник за 2009 рік. Ще такого року не було, щоб видання його так затримувалось. Зазвичай вже до червня-липня він видавався.

Микола Добрий